*Зітхання*

Ви самі все бачили. Ви самі добре знаєте, з чого все почалося.

Безумовно, вчора ми отримали чудовий мем, який вже встиг вийти за межі ігрової спільноти. Он уже навіть Павло Массаренко причастився! Однак, як це завжди буває, увага широкого загалу невпинно перемкнеться на щось інше — за день, тиждень чи місяць “дієвидло” вичерпає себе як гумористичний мем. 

І залишиться зневажливим тавром для майбутніх українських локалізацій.

Як було згадано в огляді Sherlock Holmes The Awakened, локалізація гри має неочікувано багато недопрацювань. Утім, увагу спільноти привернув специфічний замінник слова “інтерфейс”. Настільки специфічний (через свою відірваність від оригіналу), що викликав негативну реакцію не лише у гравців, а й в інших локалізаторів. Це можна було би списати на помилку (бо вона далеко не єдина в цій грі), але тоді б ми з вами побачили відповідний коментар від імені всієї спілки “Шлякбитраф”. Тож усе скидалося на свідоме бажання спілки розпалити черговий срач, наче їх нам і так мало. Власне, потім це й підтвердилося у відкритому чаті спільноти “Шлякбитраф” під “опитуванням, яке ні на що не впливає”.

Звісно, хтось може сказати, що думка однієї людини не відображає позицію всієї компанії. От тільки фактично це справедливо лише у випадку з рядовим працівником. Що впливовішим та помітнішим він є (конкретно тут мова йде про керівника проєктів ШБТ), то промовистішими є його слова, якщо вони стосуються безпосередньо роботи організації.

Гаразд, нехай, час визнати помилку є завжди. Однак наступного дня ми отримуємо статтю від представника спілки з поясненням цього слова і ще кількома абзацами про словотвір загалом. Утім, редактор видавництва MAL’OPUS Роман Бугайчук швидко зауважив, що це “пояснення”, м’яко кажучи, оманливе.

Тобто ми отримали чергове підтвердження того, що це свідомо неправильне рішення… і чергову відмову це визнавати, прикриваючись любов’ю до української мови та бажанням її розвивати.

Для мене саме придумування нового слова з уже наявного словникового запасу завжди є в пріоритеті

Зауважте, це написав член локалізаційної спілки на клавіатурі, дивлячись на екран свого комп’ютера чи ноутбука. А заодно і на дієвидло текстового редактора.

Так, ми завжди можемо створити відповідник іншомовному транслітерованому слову, але чи завжди це потрібно і тим паче доречно? Чомусь наш видавці ж не називають Галка Здоровилом/Бурмилом, хоча це прізвисько (а отже має бути адаптованим), та й усі інші герої тієї ж команди перекладені. Так само і Бетмена ми хіба що назвемо Кажаном задля синонімії в тексті, але чи ви бачили Кажаночоловіка/Людину-кажана на обкладинках наших перекладів коміксів (дарма що Людина-павук чи Залізна Людина є цілком усталеними)? От власне. Так, як перекладач я можу написати всяке, але що би там не випльовував мозок, воно принаймні має бути зрозумілим людині, яка вперше побачить це слово. Однак і цього замало: як редактор я мушу вирішувати, що варто залишити, що ні, що може зайти читачам чи гравцям, а що ні. Вирішувати і нести відповідальність за свої рішення. Бо якщо цього не робити, то починається бісова фаріонівщина, яка не привертає людей до української, а навпаки відштовхує і заодно стигматизує цілком адекватні й узвичаєні новотвори (мальопис, вподобайка тощо). Та схоже, “Шлякбитраф” не бачить у цьому проблеми, бо сьогодні я почув із перших уст, що всім у спілці приємно від такого шквалу уваги, адже більше людей дізналися і про ШБТ, і про гру.

Натомість поки хтось від “дієвидла” палав, а хтось волав, ми, українські локалізатори, які не працюють у “Шлякбитрафі”, сприймаємо цю ситуацію з дещо іншого боку.

По-перше, цей випадок отак ненав’язливо перетворює українські локалізації на посміховисько, опускаючи їх до рівня “лицекниг”, “кришміток”, “спалахуйки” та інших результатів нюхання азбесту.

По-друге, ми отримали максимально різке зростання недовіри спільноти до українських локалізацій. Мовляв, раз “дієвидло” цілком серйозно з’явилося в офіційному перекладі гри (перетворення його на мем — це вже заслуга укртві, а не ШБТ), то звідки кому знати, чи деінде не твориться така ж дурня? І це блискавично переросло у фактичне полювання на відьом, де користувачі починають вбачати помилки там, де їх нема, і прискіпуватися до цілком нормальних моментів, бо вони здалися їм суперечливими.

Якщо комусь здається, що це в перспективі покращить якість українських локалізацій, то в мене для вас погані новини. Так, на тлі всього цього ми позбудемося деяких “аналогів”, від яких мене самого шляки трафляють, як-от “мандрівна гра” на позначення roguelike чи “шалений обстріл”. Однак поруч із цим ми будемо мати занадто високий рівень упередженості українських гравців, від якого страждатимуть ті перекладачі чи спілки, які роблять свою роботу добре. 

Бо хто втішає своє его завдяки негативному розголосу, зазвичай не переймається якістю свого продукту.

*тут слово перехоплює Андрій Рабощук, керівник локалізаційної спілки UNLOCTEAM*

Відповідники до запозичених слів у будь-якій мові потрібні. Ба більше, останні роки показують такі тенденції не лише в українській, а в багатьох мовах (польська та французька зараз також доволі активно відкидають запозичення). Окрім того, це абсолютно практичний і дієвий спосіб передачі іншомовних слів. Як і транслітерація, це один із кількох способів перекладу. В українській мові дійсно транслітерація була доволі популярна через вплив російської. Особливо якщо брати ігрову сферу. Тому що як такої термінології не було, нею не заморочувалися й тягнули те, що нам давали на той час недосвідчені молоді ЗМІ (у 2000-их роках це були здебільшого студенти).

Тому немає нічого дивного, що зараз (ну, добре, років шість як) перекладачі зіткнулися з проблемою, що потрібно створювати або шукати відповідники з уже наявних для різних слів, навіть якщо вони вже давно використовуються спільнотою. Тому що не всі слова можуть бути перенесені в офіційну документацію та бути в офіційній ігровій термінологічній площині. Сленг, жаргон і термінологія — це різні речі. Одна справа — говорити між собою “слешер”, “поінтендклік”, “дамаг”, “супорт”, “горор”, “інвентар” тощо. Інша справа — використовувати переклади в інтерфейсі гри. Тому що українська мова — це не російська, і тим паче не англійська. Це інша мова, зі своїми правилами, зі своїми контекстами, і часом навіть просто переклад слова усталеним способом, якщо розібрати його, не підходить під те, що ми отримуємо в самій грі. Саме для таких випадків і можна вжити словотвір чи пошук замінника. Але вони також повинні диктуватися правилами словотвору, здоровим глуздом і відповідністю.

Переклад — це також творча складова. І тут потрібно користуватися принципом “що занадто, то не здраво”. Якщо користувач без знання англійської бачить слово й одразу (або трішки поміркувавши) може зрозуміти його значення в конкретному контексті вживання (скріншот → знімок екрана, портал → прохід, ініціатива → завзятість тощо), то його можна вжити. І це абсолютно нормальна практика для української мови в усіх сферах, де існує слово чи текст: фільми, книги чи театр.

І ще варто сказати кілька слів про локалізацію/адаптацію/транскреацію та ще кілька -ацій із цього штибу. Якщо ми говоримо про ігрові світи, які часто вигадані, ми можемо побачити безліч вигаданих слів. Коли йдеться про просто гарний набір літер на кшталт імен Galantea, Prabur, Morgana — дійсно, найліпшою практикою в таких місцях буде транскрибування, тобто підбір кириличних букв, які сукупно відтворять найближче звучання цих слів у мові оригіналу. І ми маємо Ґалантея, Прабур, Морґана.

Але коли йдеться про загальні чи власні значущі назви, то в таких випадках навчальні матеріали з перекладу, навчальні заклади та загалом мовні практики в один голос говорять про те, що підбір адаптованої назви — це знак якості. До прикладу, порівняйте низку назв із Dota 2 та кількох інших ігор:

• Silver Forest → Сільвер Форест → Срібнолісся (Dota 2)
• Dragon Knight → Дреґон Найт → Лицар-Дракон (Dota 2)
• Pudge → Пудж → Пузань (Dota 2)
• HUB → ХАБ → Центр будівництва (Satisfactory)
• Frostner → Фростнер → Холодник (Valheim)
• Rolling Guard → Ролінґ Ґард → Котигорошко (Warframe)

Для українців третій варіант одразу також стає значущим, тому що це не переклад одного слова іншим, а передавання сенсу оригіналу доступними способами в іншу культуру. А це саме і є основним завданням перекладу — щоби гравці вважали, що відразу грають мовою оригіналу. Чи відрізняються останні варіанти від транслітерації або просто перекладу? Так. Чи викривляють ці назви початковий закладений сенс для українця? Аж ніяк. І той, хто каже, що йому ці слова незрозумілі або псують враження від гри — це відверто упереджене ставлення конкретно до української.

Те саме стосується загальних назв, особливо вигаданих. Особливо у фентезійному чи фантастичному світі. Це можуть бути назви тварин, риб, істот, предметів, технологій тощо. І офіційні перекладачі зазвичай отримують дозвіл від розробників на адаптацію. Це, знову ж, є і в книгах, і в фільмах. Ігри не є винятком, адже це не тільки технічний, а й художній переклад, і підпорядковується тим самим правилам мови.

Колись мій колега зі Steam Translation Server жартував, що в українського перекладу є дві біди. Перша — коли український переклад схожий на російський. Друга — коли український переклад не схожий на російський. Тепер, бачимо, додалася й третя — коли український переклад не схожий на англійську.

Ох колодязь Oh well…